ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ
У ДЕНЬ ЗАХИСНИКІВ ВКЛОНИЛИСЯ ГЕРОЯМ
День присвячений вшануванню мужності та героїзму Захисників і Захисниць незалежності та територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу Студениківська громада вшанувала покладанням квітів до світлин земляків на Алеї Героїв у Студениках.
“Слава Україні! – Героям слава!” – гасло Української повстанської армії, яке нині стало офіційним вітанням у Збройних силах України лунало сьогодні на честь земляків, які поклали своє життя за незалежність України.
Покрова Пресвятої Богородиці благословила українців доброю погодою, дарувала чудовий сонячний осінній день, а представники виконавчого апарату, старостинських округів, працівники культури громади влаштували пішу ходу від адмінприміщення громади до Алеї Героїв. Несли осінні хризантеми, як данину глибокої шани до полеглих земляків та пам’яті про їх велику жертву.
В урочистій тиші лунали слова захоплення силою та мужністю борців. Завмерла площа під звуки Гімну України, хвилиною мовчання вшанували присутні пам’ять про усіх борців за свободу. Ведуча заходу Анна Петрович.
Також цього дня відкрито світлину загиблого земляка Григорія Ребченка. На відкритті була присутня родина Героя.
Григорій Віталійович Ребченко народився у селі Ново Петрівка Снігурівського району Миколаївської області 25 жовтня 1976 року у багатодітній родині. Він був найменшим у сім’ї, крім нього було ще п’ятеро дітей. Наразі залишилося лише дві сестри – Віта та Аня. Усі інші передчасно померли.
Родина жила важко, як усі багатодітні сім’ї того часу, але батьки намагалися, щоб діти жили у любові та підтримці. Часто переїжджали, жили у Миколаївській, Херсонській, згодом у Київській області у селі Діброва Поліського району.
Аварія на Чорнобильські АЕС знову порушила налагоджений побут родини, довелося покидати рідний дім та переїжджати. Статус переселенці ще довго болем озивався у серці. Після переїзду до Чорнобильського масиву у Пристромах, довелося приводити до ладу отриманий будинок. На той час Григорій закінчив 9 класів, далі вчитися не пішов, треба було допомагати батькам. Якийсь час працював у колгоспі.
Самотужки опанував професію електрика, а його руки могли виконувати усіляку роботу по будівництву. Не один будинок звів Григорій разом з будівельними бригадами на Київщині.
21 серпня 2024 року став до лав Збройних Сил України, був призваний Першим відділом Броварського РТЦК та СП Київської області. Григорій мужньо служив номером обслуги першого мінометного взводу мінометної батареї І аеромобільного батальйону військової частини А 4350, сумлінно виконуючи свій військовий обов'язок перед Україною. Саме тут разом із побратимами він знайшов сенс життя, зрозумів, що Бог ще має на нього свої плани.
Має чотири бойові нагороди. Був відважним і відповідальним воїном, але поранення та перенесені травми підірвали його здоров’я.
22 липня 2026 року його зболене, добре і зранене серце перестало битися. Він помер у госпіталі від серцевої недостатності. До світлини на Алеї лягли квіти, родина вклонилася рідній людині, що поклала життя за них, за кожного з нас.
Нинішнє свято, вшанування сучасних Захисників і Захисниць нерозривно пов’язане зі збереженням пам’яті про полеглих Героїв. Схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто не повернувся з поля бою. Саме завдяки їхній жертовності український народ продовжує відстоювати свою свободу та незалежність. Кожен день свободи й незалежності України оплачені життям тих, хто до останнього виконав свій військовий обов’язок.
І хоча сьогодні нам неймовірно складно, цей день, коли Україна відстоїть свою незалежність, обов’язково настане! Віримо в це! Наближаємо Перемогу! Слава нашим ЗСУ! Слава Україні! Героям нашим слава!
