СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ
ДО НИХ У СНИ ВІЙНА ПРИХОДИТЬ ДОСІ
День пам’яті та примирення у Студениківській ОТГ присвятили ветеранам, учасникам бойових дій у Другій світовій війні. Людей із таким статусом у громаді всього шестеро. У кожного із них своя історія. Хтось був в’язнем фашистських концтаборів, хтось розміновував поля битв після війни, когось забрали у 43-му. У них досі болять фронтові рани і вві сні вони часто воюють, їм докучають хвороби і старість, та цей день вони виглядають за місяць до його приходу.
У першій родині, куди ми приходимо із головою ОТГ Марією Олександрівною Лях, дружина Петра Васильовича Матюка ще з порога говорить, що з травня минулого року її мучить сумління за те, що парадний мундир дідуся, увішаний нагородами, так і залишився висіти у шафі. Тому насамперед Петро Васильович одягає його і позує для фото, як справжня фотомодель, бо внуки приказували, щоб обов’язково була світлина на сторінці громади. У вересні їм обом виповниться по 94 і дуже хочеться зробити про них матеріал до газети, бо їм є про що розповісти. Разом із головою, так збіглося, до господи завітав і представник Групи компаній «Нива Переяславщини» Володимир Барабаш із вітанням від Олександра Мостіпана, так що весь стіл був заставлений смаколиками. Господарі ще довго не хотіли відпускати гостей, бо розмов було задосить. Група компаній вручила дарунки до свят учасникам бойових дій у Другій світовій війні у всіх селах громади, крім села Козлів. Там, на жаль, їх уже не залишилось…
Микола Самуїлович Близнюк насамперед запитав: «Як там Матюк?», відповідь, що жалкує, що День Перемоги не можна відсвяткувати всім разом, його цілком задовольнила. Сам ветеран теж тримається добре і пообіцяв навіть випити бойові 30 грамів! За Перемогу завтра.
У Сомковій Долині до нас приєднується староста села Тетяна Василівна. Григорій Ігорович Петрина зустрічає теж у святковому мундирі із нагородами згадує про мобілізацію у 1943, коли «брали кривих і сліпих», щоб потім вони стали «кривавим понтоном» під час форсування Дніпра. А дружина Марія Матвіївна все дивується, як то вони із дідом потрапили у газету. Ветеран каже, що така краса довкола, як то хочеться побачити ще одну весну…А Іван Григорович Чупрун у свої 82, як завжди порається по господарству.
Олександр Юхимович Ізюмець із села Соснова обіцяє прийти на покладання квітів завтра, дарма, що карантин, а як не вшанувати побратимів? Староста села Василь Микитович Очкур, каже, що це буде щиро, по-українськи…
Коли Марія Олександрівна приколює квітку маку, символ пам’яті колишній ув’язненій Ганні Олексіївні Чмир, вона відразу розцвітає. Сьогодні кожен із ветеранів отримав газету громади зі святковими вітаннями, червоний мак – візитівку події, смаколики. А в торбинці від громади цукерки, сік, масло, і купа різних продуктів до свята.
Залишилося сказати сотню раз «Спасибі!!!», ми шануємо вас, ми дивуємось вашій силі, ми просимо Бога, щоб ваші сни і наші будні були мирними. Нехай до наших снів не приходить війна…
