с.Семенівка
ІСТОРІЯ СЕЛА СЕМЕНІВКИ ТА ЛЕЛЯКИ
Село Семенівка та село Леляки, як і більшість сіл Київщини, виникли в кінці ХVІ століття ( про це свідчать історичні документи ).
Семенівка ( колишня назва – Семенчичі ) – село, центр сільської ради.
Розташоване за 30 км від смт. Баришівка, за 10 км. від с. Студеники. Найближча залізнична станція – Березань, за 15 км. Село розташоване на 50°14′51″ північної широти 31°30′45″ східної довготи.
Площа населених пунктів – 688,404 га. (Семенівка) – 435,640 га. (Леляки)
Населення – 1120 осіб – (Семенівка) – 360 осіб – (Леляки)
Кількість дворів – 634 – (Семенівка), - 210.
День села – 23 серпня.
Геральдика с. Семенівки затверджена рішенням сесії Семенівської сільської ради від 18 вересня 2003 р. № 57-08-XXlV.
Села розкинулись в долині, красиві, мальовничі. Із заходу оточене лісом, на північ від сіл проходить траса Київ-Харків, а на сході - родючі поля. Недалеко від сіл протікає річка Трубіж, яка є притокою Дніпра. З переказів відомо, що в давнину місцеві жителі возили на базар виключно глиняний посуд. Але історичні факти стверджують дещо інше. Колись на території с. Леляки знаходився завод, на якому з місцевої глини виробляли якісну цеглу та деякі побутові речі. Про глиняні вироби залишалися тільки згадки старих людей та якісна біла глина.
Села знаходиться на Придніпровській низовині. Більша частина поверхні – хвиляста рівнина. Ґрунти різноманітні: сіро-лісові, підзолисті, чорноземно – мало-гумусні, придатні для сільськогосподарських робіт.
Села Семенівка та Леляки! Рідний край. Золота, чарівна сторона. Земля рястом уквітчана, добром закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до тієї землі, де вони народилися і живуть. Можна багато сказати прекрасних слів і про наші рідні села, про їх лани широкополі, гаї зелені, тиху річку Трубіж, яка блакитною крайкою оперізує його, про озера. Славні наші рідні села героїчними сторінками своєї історії, яка дає нам наснагу відшукати своє коріння, знайти ту силу любові й гордості за своїх предків.
Ми чуємо голос предків, у ньому відлунюють сторінки історії наших сіл. Покоління проходять одне за одним, але їх наслідки лишаються в спадщині нащадків.
Село! – і серце одпочине,
Село на нашій Україні –
Неначе писанка, село,
Зеленим гаєм поросло…
Цвітуть сади, біліють хати…
А кругом широколистії тополі,
А там і ліс, і ліс, і поле…
Т. Г. Шевченко