ПАМ'ЯТАЄМО...
ВКЛОНЯЄМОСЬ ПАМ’ЯТІ, НЕ ЗАБУДЕМО
Примара голоду стала над Україною восени 1932, коли від непомірних «хлібопоставок» неврожайного року 52% зерна було вилучено, згодом з’явилися «чорні дошки», куди заносилися села, що не виконали план хлібозаготівель, у 1933 чорною дошкою стала вся Україна. Немає сили, яка заставила б нас забути про жахіття тих днів. Квітуча, хлібосольна Україна перетворилася на могилу майже для чотирьох мільйонів українців. За знищені людські життя, за голодні очі дітей, за випадки людоїдства, за гори трупів – відповідає тоталітарний російський режим.
Україна знає ціну кожного колоска… Історії сіл громади цього періоду – це історії голодних смертельних жнив, коли гинули цілі родини. Пам’ятаючи про односельців, яких знищила машина радянського терору о 16. 00. запалімо свічку на підвіконні, щоб усі світи побачили вогник нашої пам’яті, щоб наші предки відчули нашу пошану, щоб тисячами незримих ниточок об’єднати великий український рід і зробити непереможним. Ми вистояли проти воєн і голоду і нас більше ніхто не поставить на коліна. Кожен спогад цього періоду є безцінним. Слухаймо, щоб не дозволити цього повторити…
