ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ
ЗАХИЩАЮЧИ РІДНИЙ КРАЙ ТА РОДИНУ ЗАГИНУВ ЗЕМЛЯК ІЗ СЕЛА ЛЕЛЯКИ ВІТАЛІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ ГОЛУБ
Він мав великий хист від природи й повинен був дивувати світ своїми виробами із дерева, бо знав його сутність і розумів, як його оживити, але став у вічному строю Героїв, які загинули за кожного із нас.
20 січня 2026 року поблизу населеного пункту Костянтинівка Краматорського району Донецької області навідник 1 штурмового відділення 2 штурмового взводу 3 штурмової роти військової частини А4599 солдат ВІТАЛІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ ГОЛУБ загинув смертю хоробрих під час виконання військового обов’язку.
ВІТАЛІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ ГОЛУБ народився 5 серпня 1989 року у селі Леляки Студениківської громади. Тут разом з батьками жив у добрі та любові, напоєний материнською любов'ю та зігрітий теплом рідної землі. Мав золоте серце і руки, що не боялися ніякої роботи.
Після закінчення Семенівської школи навчався в м. Києві в професійному ліцеї за спеціальністю паркетник та обробник дерев’яних виробів. Саме тут знайшов своє покликання і зрозумів, що робота з деревом – то можливість виразити себе і залишити вічний слід на землі.
Кілька разів намагався змінити професію, але талант Майстра не відпускав. Якийсь час працював у Газовій службі, але ремесло таки перемогло. Міг у дереві виразити себе і тонко розумів його душу, тож столярував, а дерев’яні вироби, виготовлені ним на замовлення, розійшлися по людях
Прагнув досягти більшого, навчався в МАУП за спеціальністю економіст. До життя ставився по-особливому, завжди знаходив дотепне слово та жарт, щоб підтримати родину та друзів. У ньому так вирувало життя й оптимізм був настільки потужним, що здавалося із такою людиною нічого не повинно статися. Його родина – батьки, дружина та син – то світ, який він беріг трепетно і ніжно. Саме тому 22 вересня минулого, 2025 року, став на захист усього, що любив і оберігав.
Побратими по зброї відзначають його поміркованість і зрілість, миролюбний характер і товариську вдачу, навколо нього завжди світилося життя, було багато друзів.
Він мав творити й жити, виховувати сина Ярослава, будувати йому дім і розповідати веселі історії внукам, але жорстока війна не дозволила мріям здійснитися. Далека донецька земля стала місцем його останнього бою за життя. Йому назавжди 36 років…
«Немає у світі сили, яка змусить нас пробачити ворогам за ті нещастя і біль, які вони принесли нашому народові, родинам, дітям, батькам. Від малого до великого за кожну нашу сльозу доведеться їм нести кару від Бога і людей… Нехай тисячними бідами обернуться наші тривоги та сум, хай щезне до ноги кожен, хто прийшов на нашу землю завойовником…
Біль, невимовний жаль, бо платимо високу ціну за кожен метр рідної землі. Цвітом нашим, найкращими нашими хлопцями і дівчатами платимо супостату, але буде і на нього кара вічна!
Щиро співчуваємо батькам, дружині, синочкові ВІТАЛІЯ ГОЛУБА. Він мав стати голубом миру, а став ЯНГОЛОМ БЕЗСМЕРТЯ», - зазначає голова Студениківської громади Марія Лях.
Про дату і місце поховання Героя буде повідомлено додатково.
У горі ми разом із родиною… Вічна пам’ять загиблому Захиснику!
