ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ
СОНЯХИ СКОРБОТИ НАД МОГИЛАМИ
П’ять років тому під Іловайськом достигали соняшники у полях, де йшли бої… і коли українським військовим уже майже вдалося звільнити місто, втрутилася регулярна російська армія. Ворог мав численні переваги і наші зовсім «зелені» не обстріляні батальйони потрапили в оточення. Президент Росії запропонував «зелений коридор» для виходу бійців, імітуючи миротворця, який став для наших вояків дорогою смерті. Історія ще розставить все на свої місця, ще напишуть мемуари учені, ще дадуть оцінки експерти, тільки одного не змінить час – не повернуться із поля битви сини, чоловіки, батьки. За скупими цифрами офіційної статистики чиїсь долі.. 366 загиблих, 426 поранених, 128 полонених і 158 досі вважаються зниклими безвісти.
Саме про це говорили присутні на могилі загиблого земляка Олександра Чебаненка, бійця 30-ої окремої механізованої бригади. Загинув Саша у травні 2015 року і похований поруч із матір’ю та сестрою на кладовищі села Переяславське. Близьких родичів у Олександра не залишилось, на кладовищі присутні тітка та двоюрідний брат.
Запаленими лампадками, квітами та молитвою вшанували присутні пам’ять полеглих земляків, учасників АТО. Крім Олександра Чебаненка є ще один мешканець села, учасник АТО, - Юрій Карпов, який трагічно загинув уже у мирний час. Поминальний молебень відслужив настоятель Свято Михайлівської церкви отець Михайло.
« Ми в неоплатному боргу перед цими юними хлопцями за той подвиг, який вони здійснили заради нас. Дорога плата за незалежність, бо за неї треба платити життям. Сьогодні наш обов’язок, якщо на те буде воля рідних, впорядкувати могилу воїна. Вічна пам’ять полеглим воїнам…А громаді, жителям села треба зібрати всі відомості про загиблих земляків, щоб нові покоління пам’ятали про те, якою ціною завойовується незалежність і як нею слід дорожити»», - сказала голова Студениківської громади Марія Олександрівна Лях.
Квітка соняха, як скорботний символ пам’яті залишилася лежати на обеліску.
