Студениківська громада

Київська область, Бориспільський район

ІСТОРІЯ СЕЛА ПРИСТРОМИ

Дата: 22.02.2021 11:27
Кількість переглядів: 421

 

 

 

 

 

 

Історія села Пристроми  
Історія села Пристроми

 

Село Пристроми розташоване на правому березі річки Трубіж за 20 км на північний захід від районного центру на 7 км від автомагістралі Київ-Харків. Сільській раді підпорядковані населені пункти Пристроми та Заострів. Перша письмова згадка про село Пристроми в 1610 році.

Походження села залишається невідоме.

Існує один із актових документів, у якому воно згадується 1620 року, йдеться про привілей польського короля Сигізмунда ІІІ. У ньому написано: «Ми вирішили Янушу Заславсьеому дати і за ним закріпити у пожиттєве володіння після смерті ясновельможного Януша Острозького, каштеляна Краківського,що цим листом і стверджуємо». Гадаємо, що село Пристроми виникло не пізніше середини XVI ст., а можливо, й раніше.

Сьогодні важко сказати, яка кількість населення проживала в цих села і хуторах. У документах фігурує цифра 280, але йдеться лише про залежне селянство, яке відбувало послушнийтво і давало стації (податок) на утримання підстарости. Крім того, у цих села і хуторах проживали: «козаки, которые имеют земли и всякое имущество. От них никакого дохода и послушенства; имеется их свыше 1000». Отже, з наведеного вище можна зробити висновок, що принаймні 75% населення Переяславського староства були вільними людми – козаками, які вели своє господарство, нікому не належали і не платили податків.

Так до полкової сотні переяславського полку був записаний Миско Ігнатенко. До сотні Романенка входили козаки Яцько Черняк, Дем’ян Ігнатенко, Яцько Кондратенко, Степан Гапоненко, Хилко Ігнатенко. В сотні Івана Коваленка перебували Федір Волошин, Семен Іващенко, Семен Пристроменко, Іван Гордієнко, Іван Кондратенко та Філон Ігнатенко. В реєспі сотні Чикменева значилися козаки Хома Волошин, Іван Ігнатенко, Костюк Кондратенко та Максим Пристроменко. В сотні Івана Бабича знаходимо прізвища козаків Андрія Ігнатенка та Лавріна Ігнатенка. В Гельмязівській сотні служив козак Павло Ігнатенко. В Биховській сотні рахувався Іван Кондратенко, у Вороньківській – козак Тимор Гордієнко, у Бориспольській – козаки Іван Гапоненко, Сидор Гапоненко, Іван Черняк, Вско Волошин та Федір Волошин. У Муравській сотні записані козаки Онікій Ігнатенко, Іван Ігнатенко та Вско Кондратенко. Названі прізвища і сьогодні характерні для села Пристроми. Наявність у реєстрі Переяславського полку козаків на прізвище Пристроменко дає змогу принаймні поставити питання про походження назви села Пристроми. Не виключено, що вона має патріотичний зв’язок з названими козаками. Можна припустити: початок їхнього роду поклав далекий пращур, котрий іменувався Пристроменком. Принаймні саме такий переказ побутує з давнини в селі. 

Існує декілька версій. Одна з версій походження назви села говорить, що приїжджі купці погано поставились до жителів села, за що були піймані за селом біля річки Трубіж і побиті — «пристромлені» до дна річки. З того часу село і дістало назву «Пристроми» а жителів села стали називати пристромчанами. Відстань до районного центру — шосейним шляхом 25 км.

Територія Всього 3831,0 га в тому числі: земель державної власності 359.9 га земель комунальної власності 646,1 га земель приватної власності 2825 га Площа населених пунктів 662,1 га в тому числі: державна власність 9 га комунальної власності 430,1 га приватна власність 223 га Населення Всього, чол. 1689 дітей дошкільного віку 88 дітей шкільного віку 155 громадян пенсійного віку 592 працездатне населення 854 кількість працюючих на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності та господарювання 654 Характеристика населених пунктів, що входять до складу громади Всього населених пунктів два, в них 952 дворів, у тому числі: Населений пункт Пристроми, в ньому: кількість дворів 939 кількість населення 1686 в тому числі: дітей дошкільного віку 88 дітей шкільного віку 154 громадян пенсійного віку 592 Кількість померлих 39 Кількість народжених 16 Населений пункт Заострів, в ньому: кількість дворів 13 кількість населення 3 дітей шкільного віку 1 громадян пенсійного віку — Кількість померлих — Кількість народжених — Місцева рада утворена в 1943 р. Відстань до найближчої місцевої ради 6 км. (Вовчківська сільська рада) Кількість виборців 1386 чол.

Характерно, що і назви окремих частин села, кутків мають здебільшого патронімічне походження: Гордії, Андрухи, Петруші, Щави, Мукали, Макарі, Андрійці.

Згідно з давніми переказами початковим осередком села був куток Гордії. І саме там найбільше мешканців з прізвищами Гордієнко, Іващенко, Черняк, Волошин, Кондратенко, Самійленко та іншими, які рідко зустрічалися в навколишніх селах.

Поступово село розростається. У ньому осідали нові козаки на прізвиша Хмельницькі, Свириденки, Толочки, Щави, Гапоненки, яких мизнаходили серед реєстрових козаків. Оскільки автора цих рядків прізвище Толочко, він, що природно, поцікавився: чи зустрічається воно у реєстрових списках. З’ясувалося, що зустрічається. Васко (Василь) Толочко належав до Черкаської полкової сотні, а Сергій Толочко – до Канишевської сотні Полтавського полку.

Більш виразною стає історія Пристрім у XVIII ст. Згідно з дослідженням В. М’якотіна відпочатково це село було центром першої полкової сотні Переяславського полку. В часи гетьмана Самойловича селом володів полковий хорунжий Забара згідно з наділенням полковника Війця, а потім – полковника Полуботка за універсалом Самойловича. За часів гетьманування Мазепи воно відійшло до якогось Гриневича, від імені якого володів: « урядував у селі сотник полковий Переяславський Василь Томара». Відповідно до універсалу гетьмана Скоропадського 1785 р. Пристроми були закріплені за Переяславською ратушею. Як сказано в Універсалі, «для вспоможення ратуши Переяславской в дачах и наєздах».

Пізніше Пристроми стали центром третьополкової сотні Переяславського полку, до військово-адміністративного підпорядкування якої належали села Борщів, Строкова, Студеники, Козлів, Велика Каратуль, Вовчків, а також невеликі хутори – «деревни» – Леляки, Гланишев, Чирське, Дубова Шия. На цей час у Пристромах налічувалось 109 дворів і воно належало до найбільших поселень третьополкової сотні.

На завершення нарису про козацькі часи в історії села Пристроми варто зупинитися на топоніміці його околиць. Вище уже йшлося про топонімічні назви сільських куточків, а також про урочище Пристань на старому руслі річки Трубіж, яка виконувала функції річкової гавані ще з Х - ХІІІ ст. і до 50-х років ХХ ст., аж доки заплава річки Трубіж не була меліорована вдруге.

За Трубежем, на його лівому березі, знаходяться земельні угіддя пристрімчан: сіножаті та містя для випасання худоби. Вздовж лівого берега, на відстані 0,5---1 км від нього, на підвищеннях, що здіймалися на 10—15 метрів над заплавою, розташовувалися невеликі гаї: Лісок, Чернечий, Вітошин, Високий, Середній, Городиський ( або Городищенський), Липняк, Кінський, Товарячий та Ясинець. Назви різні за етимологією, але усі вони пов’язані з Пристромами: Городиський ( або Городищенський) був названий так тому, що розташовувався навпроти давньоруського городища. Кінський і Товарячий служили пристрімчанам для випасання коней і худоби. Середній тому, що справді знаходився всередині усього ланцюга гаїв ( між Високим і Городиським) вздовж лівого берега р. Трубіж. Ясинець, Березняк і Липняк дістали назви від порід дерев, які в них росли. Чернечий, про що йшлося вище, належав до церковного володіння. Лісок знаходився навпроти урочища Кринички. Назву з’ясувати не вдалося.

Ще один гай, який знаходиться по дорозі на Переяслав, мав назву Онанового ліска. Зазвичай він слугував для літнього місцезнаходження пасіки Онана та інших пристрімчан.

На землях, що простягалися вздовж другої надзаплавної тераси Трубежу, збереглися назви урочищ: Хобтина і Лютенкова долини, Розділ, Криниця, Куплювата. Усі вони мали невеликі озерця і слугували водопоєм для коней і худоби. Криниця мала чисту джерельну воду, котра тамувала жагу подорожнім на щляху із Пристрім до Баришівки, а також пристрімчан, які працювали в степу. Було ще й урочище Поди. Використовувалося воно для випасання худоби та видобування глею і глини при обмазуванні нових хат і догляді за будовами протягом року.

Крім Трубежу, через пристрімські поля і луки протікали річки Кириківка і Недра, які були правою (Кириківка) і лівою (Недра) його притоками. Кириківка перетворилася на долину, а Недра і сьогодні несн свої води у Трубіж. По Недрі, як і в давні часи, можна доправитися до міста Березань.       

Сільський голова Бобровник Іван Іванович, 1962 р.н., освіта вища, місце проживання — Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Пристроми, вул. Бобровників, місце роботи — Пристромська сільська рада, член Переяслав-Хмельницької районної партійної організації Народної Партії, «Самовисування». (див додатки)

Раніше, сільська рада і її керівники спрямовували свою діяльність і діяльність односельців на успішне і якісне обслуговування громадян села: на дотримання громадського порядку в селі, на виконання виробничих планів колгоспу, радгоспу; на організацію навчальної культурно-виховної роботи серед громадян села та облаштування лікувально-профілактичної роботи. Сільська рада турбувалася про ліквідацію неписемнності, відкриття семирічної та середної шкіл, стовідсоткове охоплення навчанням дітей шкільного віку. На клопотання керівництва село 1936 року було відкрито акушерський пункт. (див додатки)

Промислові підприємства Приватні підприємства 1 Основні з них, види промислової продукції: ВКФ"Укрпромпостач-95"ЛТД переробка і виробництво м'ясної продукції. (див додатки)

Раніше були підприємства сільськогосподарського виробництва фермерські господарства 3 приватні підприємства 1 Основні з них, напрямки спеціалізації: Вирощування сільськогосподарської та молочної продукції. Торгівля продуктові 7 промислові 2 Послуги зв'язку Кількість телефонізованих населених пунктів 1 Абонентів 197 Радіоточок 880 Охорона здоров'я — амбулаторій 1 Освіта Школи 1 Діючих дошкільних закладів 1 Закладів культури  Будинки культури — 1 Бібліотеки — 1 Основні історичні та історико-архітектурні пам'ятки — Історико-архітектурна споруда «Бронь-Княж»

с. Пристроми Переяславського повіту вперше згадується у «Книзі Київського намісництва» за 1787 рік. Рік створення першого колгоспу — 1930 р. Під час примусової колективізації було розкуркулено 12 родин. В 1930 р. в с. Пристроми проживало 2280 осіб. Масштаби штучного голоду в селі засвідчують документи тієї пори, що збереглись у державному архіві Київської області. Згіно з цими записами у Пристромах під час Голодомору померло 235 чол. 10 квітня 1995 року на місці масових поховань встановлений пам'ятний знак.

В 1890 році у селі було дві початкові школи: земська та церковно-приходська.  Навчання проводилося російською мовою.  Вчилися діти 15 – 16 років, а також дорослі. Навчалися у дві зміни. Вчителями працювали Мироненко Антоніна Мойсеївна та житель села харківці Черняк Василь ( на жаль, це всі відомості про них ).

16 травня 1934 року «Про структуру початкової освіти в СРСР» встановилися єдині типи загальноосвітніх шкіл у країні: початкові ( 1 – 4 класи); неповні середні ( 5 – 7 класи) і середні ( 8 – 10 класи). У селі вже працювала неповна середня школа (1 – 7 класи). У Переяславському педучилищі навчалися її випускникм: Іващенко Прокіп Степанович, Свириденко Петро Тимофійович, Іващенко Анастасія Іванівна та ін. Спочатку навчання проводилося в приміщенні земського училища та в приміщенні поміщика Лютенка ( він після революції виїхав із села). Потім – на території його садиби у 1933 - 1934 роках збудували приміщення  типової  семирічної школи  (такі школи були збудовані майже в кожному селі району).

Семирічна школа мала 14 класів - комплектів по 30 - 35 учнів у кожному. Загальна кількість учнів становила 420 - 470 осіб. З 1936 року Пристромська школа стала середньою, а згодом було відкрито і вечірню школу. Педколектив поповнився випускниками Переяславського педучилища. Директором середньої школи було призначено Коломійця Радіона Васильовича – вчителя історії.

Як тільки село звільнили від фашистів, одра ж було відновлено заняття всіх класів, від першого до десятого, а директором школи призначено Хмельницького  Сергія  Федотовича,  який  викладав  математику

У різні роки  в школі  працювали  такі  вчителі:  Гордієнко  Надія  Констянтинівна – вчитель  української  мови  та  літератури;  Чорна  Ольга  Іванівна – вчитель  хімії і біології;  Толочко  Іван  Андрійович – вчитель фізики;  Толочко  Степан  Андрійович – вчитель географії;  Артюх  Галина Іванівна – вчитель математики;  Тимофеєва  Параска  Григорівна – вчитель  математики;  Самійленко  Євдокія  Кузьмівна – вчитель російської мови і літератури;  Свириденко  Євдокія  Кузьмівна – вчитель російської мови і літератури;  П’янило  Марія  Іванівна – вчитель 1 – 4 класів;  Лаврінець Федора  Іванівна – вчитель 1 - 4 класів;  Мізін  Марія  Дмитрівна – вчитель 1 - 4 класів.    

У 1961 році Артюх М.М. із сім'єю повернувся на Переяславщину, і як досвідчений педагог і керівник був призначений уже директором Пристромської середньої школи. 21 рік Микола Миронович керував школою і викладав російську мову та літературу і писав різні твори. Колеги по роботі з теплотою та любов'ю відгукуються про нього, як про гарного керівника і письменника.

 

Оновлена Пристромська ЗОШ І-ІІІ ступенів

 

Зараз директор  Пристромської школи Кириченко Сергій Геннадійович і з новим педагогічним колективом (див додатки)

Трубіж в селі Пристроми.

Трубіж  невід’ємний  від  села. Він слугував пристромчанам однією з найважливіших  його виробничих  баз. У ньому вони ловили рибу, вимочували  коноплі та льон,  вибілювали полотно, прали білизну. По ньому  перевозили  траву і сіно для  годівлі колгоспної  і  власної  худоби.  Заплава Трубежу  забезпечувала  село кормовим сіном, якого  вистачало не лише для худоби  колгоспного господарств,  а  й  для всіх селян. Добре слугував Трубіж пристромчанам  і  як транспортна артерія.  Ним вони доставляли  на базари  Переяслава,  Баришівки і Березані  свої товари. До Переяслава і Баришевки  по Трубежу, а до Березані по його допливу  Недрі.  Пристрімчани вивозили  хлібопостачу державі до  Баришевського  хлібопункту також по Трубежу.

 Навесні  пристрімські  пасічники  вивозили  свої  пасіки в гаї,  що були розташовані на лівому березі річки, аби  бджоли  збирали  мед з квіткового різнотрав’я. 

За рішенням  уряду УРСР у 1956 році Трубіжську заплаву вирішили осушити вдруге, щоб розширити  посівні  площі  колгоспу. Осушення проводилося на основі досягнень  меліоративної  науки  і  механізованим способом.  Канаву  поглибили  і розширили.  Верби зрізали і продали селянам на  дрова,  набудували шлюзів,  як на основній  магістралі,  так і на  додатковій  меліоративній мережі.  Рівень води у річці знизився.  У криницях прибережних садиб, води не стало.  Кілька років заплава давала хороші врожаї  буряків,  капусти,  трави сіяної,  але з часом  врожаї  зменшилися.  А   заплавні  ґрунти  стали  зрошувати,  щоб  щось  там виростити.

Тепер сталися зміни  й  у  флорі  та фауні  на заплаві річки Трубі


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Результати опитування

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь