КУЛЬТУРА
ДЗВОНИ ЧОРНОБИЛЯ ЗВУЧАТЬ ЯК РЕКВІЄМ
Дорогі земляки!
35 років тому ми зустрілися зі світовим лихом, ми отримали важкі уроки, ми дорогою ціною заплатили за чужі помилки і не маємо права це забути.
Аварія на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 року – найбільша в історії людства техногенна катастрофа, наслідки якої відчутні і досі. Вона трапилася о 00 год. 23 хв. 26 квітня 1986 року, коли вибухнув реактор 4- го енергоблоку Чорнобильської АЕС. Великий викид радіоактивного пилу (в тому числі йоду 131, цезію 137, стронцію 90) піднявся на висоту 1500 м і був перенесений вітром до Скандинавії, Центральної та Південно-Східної Європи, Північної Італії. Спершу комуністичне керівництво України та СРСР намагалося приховати масштаби трагедії, але після повідомлень про Чорнобильську катастрофу американськими та європейськими засобами масової інформації розпочалася евакуація близько 130 тис. мешканців Київської області із заражених районів. Частина жителів стали мешканцями Студениківської громади, уже 35 років – це наші близькі, рідні люди, наші земляки.
Одним із символів трагедії стали дзвони, які попереджали про небезпеку населення, тоді вони звучали, як пересторога, нині, як реквієм. Людство не має права забути тих, хто ціною свого життя захистив світ.
Схиляємо голови перед пам’яттю, влоняємось подвигу. Співчуваємо нашим землякам, переселеним із зони біди, хочемо, щоб наші села стали для них рідними, щоб жодного разу більше мирний атом не ставав загрозою для людей.
З повагою – Марія Лях.
