ПАМ'ЯТАЄМО...
КИЇВЩИНА ПАМ'ЯТАЄ: Мухаммед (Михайло) Ібрагімов із села Сомкова Долина Студениківської ОТГ віддав життя за Україну
Загиблий воїн Мухаммед (Михайло) Ібрагімов
Водій 53-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Мухаммед (Михайло) Різванович Ібрагімов загинув на Донеччині
20 червня 2022 року в запеклому бою внаслідок мінометного обстрілу поблизу міста Слов’янськ пав смертю хоробрих боєць ЗСУ, водій 53-ї окремої механізованої бригади Мухаммед (Михайло) Ібрагімов.
Народився він у селі Сподобівка на Харківщині, згодом родина переїхала до села Радкрай Ізюмського району. До школи хлопець ходив у Олександрівку. Колишня директорка Олександрівської ЗОШ Ірина Анатоліївна Ковальська добре пам’ятає харизматичного чорнявого хлопчика:
«Мухаммед завжди усміхався, був доброзичливим і щедрим до товаришів, ввічливим до дорослих. Дружив з однолітками, нікого не ображав, а коли потрібно було – ставав на захист».
Серед різних хлоп’ячих захоплень найбільше приділяв увагу автомобілям та різноманітним механізмам. Це захоплення перейшло і в доросле життя. Основною професією в мирному і військовому житті стала для нього водійська робота, також мав посвідчення тракториста- машиніста.
Свого часу, у 2012-2013 роках Мухаммед, не ховаючись від призову, відслужив строкову службу у Києві. Згодом чоловік пішов воювати в АТО, а, здобувши неабиякий військовий досвід, кілька разів продовжував контракт із ЗСУ. Варто сказати, що Мухаммед із бойової родини: нині захищають Вітчизну також його мама Олена Миколаївна Ібрагімова, яка, до речі, служила із сином в одній бригаді, та брат Костянтин Ібрагімов. Нещодавно маму було важко поранено, тому зараз вона відновлюється та, не зважаючи на пережите горе, планує знову повернутися до війська.
Вдома на Мухаммеда чекала дружина Наталя. Нещодавно вони разом купили будинок, де запланували багато чого нового і хотіли жити щасливо.
«Тепер тут пустка, – каже Наталя. – Нас з Мішею (так його називали рідні і друзі) познайомили спільні друзі. Він був справжнім чоловіком, надійним, турботливим, добрим і відкритим, а найголовніше – справедливим. Сім’я була для нього на першому плані, тому він пішов з перших днів повномасштабної війни захищати свою родину, свій дім. В тому, що він виріс хорошою людиною, величезна заслуга його мами – Олени Миколаївни. Вона навчила його ніжності і турботи. Для нас він, звісно, найкращий. В нашому подружньому житті не було, та й не могло бути нічого поганого, в пам’яті лише хороше, ми були як одне ціле, відчували одне одного. На жаль, спільних дітей ми не встигли народити, але, я впевнена, що він був би найкращим татом...Боляче, дуже боляче...».
За відданість та військову відвагубоєць був удостоєний кількох нагород, подяк та відзнак керівництва, серед яких:
Медаль «Захисник Вітчизни» – 2015 рік
Пам’ятний знак «Патріот України» – 2016 рік
Почесна відзнака-медаль «Учасник АТО» – 2016 рік
Вічна слава Герою, який віддав життя за свободу і незалежніть України!
