ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЮ
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ!
Знову небеса плачуть. У вічному строю Янголів Безсмертя додалося ще одне прізвище. Від рук ворога загинув справжній Воїн, Захисник, Оборонець - Садик Олег Анатолійович.
Садик Олег Анатолійович 1994 року народження. Народився та виріс в с. Леляки. Закінчив Семенівську школу, а після дев‘ятого класу навчався та проживав в м. Києві, де ним опікувалася старша сестра Інна.
Усе його свідоме життя пов’язане із воєнною справою. Його рука – непохитна, його серце – віддане побратимам, Честь для нього – найвища цінність, а Україна – понад усе.
Його двобій із ворогом – ненависною росією - розпочався ще на початку цієї дев’ятирічної війни, у далекому 2014 році. Він пройшов через саме пекло, був у всіх найгарячіших точках, не зрадив присязі і собі самому. Тоді він зрозумів, що його доля бути захисником і приєднався до славнозвісного підрозділу «Азов». Разом із побратимами пройшов увесь мужній і сповнений звитяги шлях справжнього воїна. Міцний, як кремінь, достойний і відданий, хоробрий і відчайдушний, немилосердний до ворогів. За міць і сміливість отримав псевдо «Молот». Разом із полком «Азов» з перших днів повномасштабного вторгнення захищав місто Маріуполь, де проживав із дружиною та п’ятирічним сином. Бійці стояли до останнього. Пройшли жах російських бомбардувань і ракетних ударів, не зламалися у полоні під тортурами і знущаннями. Після повернення з полону у вересні 2022 року, Олег знову став у стрій поруч із побратимами, залишив вдома дружину та маленького сина. Загинув Герой на Запорізькому напрямку.
Низький уклін рідним і близьким Героя, наші співчуття… немає слів, щоб висловити глибину горя.
Поховають Героя у Києві.
