ВШАНУВАННЯ ГЕРОЇВ
НАШ ЗЕМЛЯК ЮРІЙ САВРАСЬ НАГОРОДЖЕНИЙ ОРДЕНОМ «ЗА МУЖНІСТЬ»… ПОСМЕРТНО
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Указом Президента України солдата САВРАСЯ Юрія Миколайовича нагороджено орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).
Долі Героїв, борців за незалежність зовсім різні. Вони й самі різні. Зовсім юні й зі срібними скронями, шустрі й абсолютно спокійні, з військовим досвідом і просто із цивільним життям за спиною. Але є у них одне спільне - на питання: «Хто, якщо не я?», - вони відповіли: «Ніхто крім мене!». Саме так відповів Юрій Саврась, коли 24.02. 2022 року у перший день війни став добровольцем.
Доля приготувала для нього багато випробувань, але і потішила його у зрілому віці гарною родиною, пізнім коханням, що на все життя, підтримкою чотирьох дорослих дітей і безапеляційною любов’ю внуків. І їх найтепліше слово – «дєда», стало його псевдо. Побратими називали його «Дід», бо був мудрий і спокійний, врівноважений і поміркований. Умів тримати порядок на позиціях і балував хлопців смачними стравами, допомагав коштами й добрим словом, бачив краще і глибше, аніж інші, та розумів велику філософію життя, де кожен день має цінність, а кожна мить неповторна. Він філігранно ставив розтяжки, виходив на найскладніші завдання, не легковажив в бою, але багато бійців зараз кажуть: «Він мене витяг, я зобов’язаний йому життям!».
Юрій Миколайович Саврась народився 4 серпня 1968 року у селі Високе Бериславського району Херсонської області у родині сільської інтелігенції. Навчався у місцевій школі, згодом родина переїхала до села Ольгівка. Закінчив Херсонський сільськогосподарський інститут за спеціальністю зоотехнік. Був надзвичайно підприємливим, відкрив з братом власний завод із виробництва макаронних виробів, згодом одружився, переїхав на Львівщину. Дуже рано став вдівцем, став батьком і матір’ю двом своїм дітям – трьох та півтора року, Олегу та Даринці. Нині донька живе у Києві, син вже майже 4 роки працює в Німеччині.
У зрілому віці доля зробила йому справжній подарунок, він після багатьох років самотності зустрів свою єдину. Нею стала Тетяна Криворучко, двоє її дітей – Олександр та Юлія називали його батьком, а родина оселилася у Пристромах. Нарешті можна було насолоджуватись життям, радіти за чотирьох дітей, няньчити онуків.
53 роки якраз той вік, коли життя дарує можливість бути самодостатнім і користуватися плодами своєї праці.
Але зловорожий сусід росія вирішила зруйнувати мільйони доль українців.
24 лютого Юрій ледь не пішки пішов до військкомату і став добровольцем. Його відмовляли, але він уже вирішив все, навіть дві операції після дообстеження не завадили виконати свій обов’язок до кінця. Після навчання у Житомирі направлений у найгарячіші точки. Воював у Мар’їнці, Авдіївці, Курахові, був сержантом і командиром відділення. Внаслідок контузії отримав суттєве погіршення слуху і був направлений до частини логістики, став водієм із підвезення боєприпасів. Попри те, що міг не брати участь у виконанні бойових завдань, неодноразово виходив на них із побратимами.
День 13 липня мав стати ще одним урочистим днем у великій родині, бо батькам Юрія, які мешкали на окупованій та згодом звільненій Херсонщині, після артобстрілів росіян з лівого берега Дніпра, таки вдалося перебратися до Пристром: 85-річний батько за кермом власного авто проїхав 750 кілометрів, щоб бути ближче до сина… Цього ж дня Юрій Саврась загинув під час виконання бойового завдання у ході ведення бойових дій у районі населеного пункту Новомихайлівка Донецької області від удару ворожого дрона.
11 липня він писав дружині, що сумує, просив фото і вона зробила його лише для нього на квітучому лавандовому полі, але фото вже ніхто не відкрив…Він називав її «любенька», був спокійним і відданим, мріяв зібрати велику родину за спільним столом, але вони зібралися уже без нього.
Білий лелека кружляв над домом, коли він ішов на війну, чорний ворон сидів на хаті, коли він загинув, а чиста і світла його душа тепер оберігає родину та Україну із високого неба.
Юрій Миколайович Саврась нагороджений нагрудним знаком ветеран війни та орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Вічна пам’ять Герою!
