ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЮ
У СТУДЕНИКІВСЬКІЙ ГРОМАДІ ЗНОВУ ЖАЛОБА, ЗАГИНУВ ІВАН ЧЕЧЕТї
Село Пристроми ще не встигло оговтатися від загибелі Вадима Рубана, як зловісним гайворонням над квітучими весняними садами нависла нова чорна звістка, Прийшла біда у велику родину Чечетів.
Є люди, яким Бог дав бути будівничими чи вчителями, а він був Батьком! Сам із багатодітної родини, із Житомирщини, він став батьком чотирьох чудових дітей. Рано одружився, рано втратив дружину Альону, яка змушена була їхати на заробітки та покинути на нього малих дітей. Після її смерті він був для двох діточок – Надійки та Віталіка не лише батьком, але і мамою, і цілим світом.
Кажуть, у закутках його очей ховалося сонце, а у серці завжди жила доброта. Нині старші діти уже дорослі, донька має своїх дітей, а доля подарувала Івану Івановичу нову родину і ще двох діточок із молодою дружиною Аліною. Сину Кирилу зараз десять, доньці Кірі лише вісім. Уклали шлюб вони зовсім недавно, лише торік у вересні, коли Іван Іванович прийшов у короткотермінову відпустку. Вони мріяли про майбутнє, складали плани, та родині не судилося жити щасливим мирним життям. Підла і підступна держава-агресор росія нищить усе, до чого торкається, руйнує світ, створений для любові. Незагойною раною цей біль залишиться у серці навіки.
Він страшенно любив дітей, орав землю, був цілком мирною людиною, але агресор змусив його взяти зброю до рук. Так було у 2014, бо Іван Чечет був учасником АТО, так сталося у 2022-му році, коли почалося повномасштабне вторгнення. У серпні він став солдатом, воював у Донецькій області, зустрічався із земляками, разом мріяли про післявоєнне життя. Але не судилося…
11 квітня під час виконання бойового завдання, внаслідок здійснення противником авіаудару по позиціях підрозділу поблизу населеного пункту Водяне Волноваського району Донецької області. загинув солдат Збройних сил України, гранатометник 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону Іван Чечет. Йому було 49 років.
Для його чотирьох дітей, внуків, дружини, родини - померкло сонце, у них більше ніколи не буде, як раніше. Громада втратила свого вірного сина, захисника, звитяжця. Його ім’я назавжди записане золотими літерами в історію України.
Біль, жаль, туга розливається по рідній землі, поміж стежками, якими ходив. Білим цвітом дерева, які він садив, встеляють йому дорогу додому, його останню земну дорогу… Вічна слава Герою!
« Це не просто горе, це трагедія світового масштабу, бо вона зруйнувала світ цієї родини, вона знищила надії та мрії, вона забрала у дітей Батька, а у дружини чоловіка і ми знаємо, як її ім’я, Будемо битися, допоки не зникне ця чума із лиця землі. Чума, що зветься росією. Не пробачимо, не забудемо до скону, помстимося, вистоїмо і переможемо. Їх жертви не мають бути марними. Гинуть батьки, щоб могли жити діти. І вони житимуть у мирній Україні! Співчуття родині! Вічна пам’ять Герою!», - зазначила голова Студениківської громади Марія Лях.
Про час та місце прощання із Героєм буде повідомлено додатково.
