ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЮ
ВІЙНА ПРИНЕСЛА ЧЕРГОВУ ВТРАТУ
Кожен етап активних бойових дій приносить нові втрати. Війна проводить свої криваві жнива і не шкодує нікого. Чорним крилом пройшлася вона вчергове Харківщиною, принісши з собою біль, страх, зруйновані села і знищені життя. Протистояли навалі бійці ЗСУ усім, чим тільки могли: тими невеликими запасами снарядів, які мали, вправними діями, та насамперед власною відвагою.
У боях за Харківщину, під час виконання службових обов'язків загинув наш земляк, солдат Збройних Сил України, 43 артилерійської бригади ДМИТРО ЛАРИЧЕВ.
Дмитро Олегович народився 10.06.1994 року в селі Циблі на Переяславщині. У юному віці переїхав із мамою та бабусею у село Студеники, тут закінчив школу, звідси був мобілізований до ЗСУ. Служив стрільцем-санітаром механізованого відділення, із честю ніс звання Захисника Вітчизни.
Доля приготувала для нього непросту ношу, він на повну випробував на собі усі незлагоди життя і бойові товариші стали йому справжніми побратимами й родиною.
Загинув боєць 14 травня 2024 року, внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Степова Новоселівка, Куп’янського району Харківської області. Зовсім нещодавно, перед Великодніми святами, боєць був вдома, на ротації, але війна може обірвати життя будь-якої миті.
На лівій руці Героя було татуювання: «Моє життя, моя війна». Його війна уже закінчилася…
Дмитро залишився вірним Військовій присязі, поклав своє життя за мирне майбутнє кожного із нас, свободу, незалежність та державний суверенітет України.
Мати Героя, Ольга Іванівна Тодоренко, колишній працівник місцевої Амбулаторії із двома молодшими дітьми перебуває за кордоном.
«Щиро співчуваємо близьким і рідним Героя, низько вклоняємось його пам’яті. Усіма силами ненавидимо осоружного ворога, молимось за кожного з оборонців і закликаємо кару небесну на підлого російського ворога», - зазначила голова Студениківської ТГ Марія Лях.
Про дату та час поховання Героя буде повідомлено додатково.
Вічна пам’ять Герою…
