ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ
ШАНУЄМО, ПАМ’ЯТАЄМО!
Сьогодні день із когорти тих, коли смуток обіймається із життям, бо маємо дякувати тим, хто протистоїть вселенському злу, стримує його там, щоб воно не поповзло далі, щоб не стало чорним мороком зруйнованих осель і доль тут, на вільній українській землі. Та чи пам’ятаємо про це, чи добре пам’ятаємо, чи всі з нас належним чином шанують захисників і захисниць, тих, хто чекає, тих, хто вже ніколи не дочекається, тих, що ніколи не прийдуть?
Упаси Боже, щоб той, хто молоде своє життя, безцінне, кладе зараз на передовій, побачив цю шану.
Сьогодні Україна о 9.00 завмерла у хвилині мовчання, щоб згадати усіх невинно вбитих, усіх, хто воював за нас і заплатив найвищу ціну. Але чи гідні ми того подвигу, а може ми не захотіли спинитись і на мить, коли із репродукторів лунав метроном їх пам’яті. Може ми продовжували йти, їхати, пити каву купувати, говорити?
Над головною площею Студеників, громади, яка заплатили війні життями 21 свого земляка, била в набат хвилина мовчання, а люди не зупинились… торгували…
ВКЛОНЯЄМОСЬ ПОДВИГУ
До Алеї Героїв прийшли учні Студениківського ліцею, старости сіл, працівники виконавчого апарату громади. До кожного пам’ятного знака поклали квіти, вклонилися кожному, подякували.
Проникливі слова ведучої Анни Сабадахи діставали до самого серця. Юні дівочі голоси Владислави Сахно, Діани Серги та Лілії Козелецької, як одкровення, як сповідь перед захисниками та захисницями, як дяка юних за можливість рости, навчатись, радіти.
Сльози на очах від душевних пісень та кришталевого голосу Зої Тимченко, очільниці культури Студениківської громади.
«Сьогодні маємо подякувати захисникам і захисницям, хлопцям і дівчатам, які виконують свою найбільшу громадянську і людську місію – захищають Україну! Вони там у нелюдських умовах, у крайньому напруженні сил і нервів, вони живуть підтримкою побратимів, материнською молитвою і надією на те, що ми тут у тилу, розуміємо, що від нашої єдності залежить їх сила, від нашої згуртованості залежить їх міць, від нашої роботи і донатів залежить їх забезпечення зброєю. Тому маємо бути як одне ціле, як кулак, як гранітна скеля, щоб хлопці там розуміли, що за ними стіна людської вдячності і шани, а ми їх надійно прикриваємо. Тому треба триматись і тримати тил усім разом, тоді разом вистоїмо і переможемо.
Низький уклін матерям і батькам, які виховали справжніх патріотів держави, її мужніх захисників, хай Матір Матерів закриє їх від ворогів святим своїм омофором.
Усі, хто долучився до війська Небесного, наші Герої дивляться на нас, мають бачити, що жертва їх не даремна. Героям слава! », - вклоняючись подвигу загиблих земляків зазначила голова Студениківськох громади Марія Лях.
Над пам’ятними фото звучав Гімн України, пронизливо стукав метроном і як нагадування про час, у який ми живемо – «Повітряна тривога», а в небі курсували наші F- 16.
На передовій стоять кращі із кращих, нам треба шанувати їх подвиг, тримати стрій, маємо пам’ятати про полеглих, про їх родини.
ДЕ Б ТИ НЕ БУВ – СПИНИСЬ І ВШАНУЙ ЗАГИБЛИХ У ВІЙНІ. ВСЬОГО ОДНА ХВИЛИНА ПАМ’ЯТІ, ВОНИ ВІДДАЛИ ЗА НЕЇ ВСЕ, ЩО МАЛИ, А ТИ ПРОСТО ЗУПИНИСЬ І ПОМОВЧИ…
