ПАМ'ЯТІ ГЕРОЇВ
ПАМ’ЯТІ ГЕРОЯ – ДЕНИСА ДЕНИСЮКА
Час стирає все – дати, дорогі обличчя, спогади. У період війни він працює особливо охоче, у нього багато роботи, він має що стирати. Психологи кажуть, що таким чином розум намагається нас уберегти. Але є люди, які не мають ці привілеї… І зараз це не тільки батьки, дружини, рідні та близькі, зараз це кожен із нас. Не можна, не маємо права забути жодного із Героїв, що захищаючи рідну землю із війська українського перейшли у Військо Небесне. Нині згадуємо одного із Героїв – Дениса Денисюка.
Денис Ігорьович Денисюк зі Студеників, тут минули його шкільні роки, хоча народився на Хмельниччині, у Красилові. У великій сім’ї Денисюк він був первістком, крім нього ще четверо братів.
Народився 24 липня 1988 року, закінчив школу у Студениках, відслужив у армії, працював менеджером та служив у Державній службі охорони. Він батько трьох дітей - Кіра та Ніка – то його маленькі принцеси, третій – синочок, зовсім маленький, народився уже під час великої війни. Уже після його смерті,якраз на його День народження у Дениса народилась донечка. Загалом у Героя, разом із всиновленою дитиною п'ятеро дітей.
Денис пішов добровольцем у перші дні війни. Про нього казали, що «Денис добрий, як кусень хліба», але тут ніхто не міг його вмовити не йти. «Це моє, я хочу там бути. Я нарешті знайшов своє покликання. Я - воїн. Закінчиться війна, вчитиму молодих військовій справі, навчу їх бути такими сильними, щоб жодна нечисть навіть не мріяла іти війною на Україну», - казав Денис.
Перші дні війни стояв в охороні летовища «Бориспіль», але того йому було мало, то не війна, він хотів реального бою і реального побратимства. І він його отримав, бо попросився до зони бойових дій. З боями пройшов Запорізьку, Донецьку, Луганську область. Був зенітником, командиром 3 зенітного ракетного відділення, ракетного артилерійського дивізіону НГУ. Побратими дали йому псевдо – «Денвер», як місто у США, його ще інакше називають «містом на висоті», точнісінько, як Денис – завжди перший і завжди на висоті…
Але 11 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання в результаті здійснення противником артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Дронівка Бахмутського району Донецької області Денис Денисюк загинув… Похований у селі Світанок, де живе його дружина Світлана.
У пам’яті односельців залишився людиною широкої душі й відкритого серця, у пам’яті побратимів – відважним воїном і патріотом. Для родини назавжди найкращим у світі чоловіком, нині – Янголом-охоронцем.
В пам’ять про сина з ініціативи матері Наталії відбувся захід у селі Студеники. Холодний осінній день, схожий на світ без нього – сірий і пустий. Сьогодні він був зігрітий присутністю близьких людей, художніх колективів і виконавців.
Проникливо звучали слова ведучої Анни Сабадахи, рвалася до неба пісня від аматорського колектив «Берегиня» під керівництвом Галини Старікової, світлими прозорими голосами звучали на центральній площі Студеників лауреати міжнародних та всеукраїнських конкурсів подружній дует «Два крила» - Зоя та В'ячеслав Подгорних та крицевий голос Лесі Луців закликав стояти за Україну.
Хвилиною мовчання вшанували присутні пам’ять про Героя Дениса Денисюка, до пам’ятної стели, із якої він назавжди дивиться на світ, лягли осінні хризантеми. Вклонитися Звитяжцю прийшли земляки.
Зібрано благодійні кошти у сумі 5 000 грн, які будуть передані захисникам
