ВІТАННЯ
ВІЧНА, СОБОРНА, НЕЗАЛЕЖНА!
За цей день і цю соборність загинули сотні борців визвольних змагань у різні роки нашої історії. Це споконвічна мрія українців, це прагнення мільйонів звитяжців, бо Україна завжди була ласим шматком і муляла око сусіднім державам. Але воля народу, його непереможний дух привів нашу державу до соборності і єдності. Вона не давалася легко, за неї треба було боротися. Ця боротьба триває і досі. Зараз Україна має, можливо, останній шанс бути соборною і незалежною. І як у давні часи плата за це – життя!
22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта злуки (об'єднання) Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки в єдину незалежну державу. У зачитаному на зборах «Універсалі соборності», зокрема, відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили й за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».
Цей день став символом українського державотворення, втілив соборницькі прагнення українців щодо консолідації в одній державі.
Соборність – це єдність, неподільність усіх територій України, це сила, яка робить українців нацією.
Вічна пам’ять мільйонів Героїв і нині веде у бій новітніх захисників та захисниць. Боремось, змагаємось, дивуємо світ і самих себе у цій кривавій битві. Стоїмо разом єдиним фронтом у двобої зі світовим злом, щоб жила Україна.
Низький уклін Героям-захисникам, наша безмежна вдячність родинам воїнів, назавжди у серцях пам’ять про тих, хто віддав життя за світлий день соборної України!
З повагою, голова Студениківської громади, Марія Лях.
