ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ
ЧЕРГОВА ВТРАТА У СТУДЕНИКІВСЬКІЙ ГРОМАДІ
Напередодні третьої чорної річниці початку повномасштабної агресії росії проти України, Студениківська громада знову в траурі.
Сьогодні, 7 лютого 2025 року, мало б виповнитися 39 років нашому Герою, земляку із села Пристроми - ЄВГЕНІЮ ЮРІЙОВИЧУ КАСИКОВУ.
Класний керівник Героя - Галина Миколаївна Хмельницька каже, що Євгеній прийшов до сьомого класу і відразу подружився з однокласниками, був завжди усміхненим і приємним у спілкуванні, легко знаходив спільну мову із дітьми, був першим, у кого з’явився комп’ютер і ділився своїми знаннями із дітьми, був чемним та завжди усміхненим – чудовим хлопцем із блакитними очима. Після закінчення школи навчався далі та працював, згодом одружився, дружина Марія також мешканка села. Разом вони виховували сина Артема.
Дружина Євгена – військовослужбовець, працівниця одного із ТЦК та СП міста Києва, там проходив службу і Євгеній.
Кілька місяців тому його мобілізували, направили на навчання, а потім на один із найважчих напрямків - Покровський. ЄВГЕНІЙ КАСИКОВ служив старшим механіком 1 відділення польового водопостачання інженерно-технічного взводу інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення.
У одному з перших боїв 31 січня під час виконання бойового завдання біля Покровська, що на Донеччині старший солдат Збройних сил України ЄВГЕНІЙ КАСИКОВ загинув смертю хоробрих…
Разом із ним загинув цілий світ для батьків, у яких він був єдиним сином, надією та опорою. Залишилася без чоловіка дружина Марія, втратив батьківську підтримку син Артем. Білим лебедем у небо полинув захисник України – ЄВГЕНІЙ КАСИКОВ, приєднавшись до когорти Героїв, до Небесного Воїнства, що береже з небес свою родину та рідну землю. Чорною стала рідна земля від горя і втрат, солоною від жіночих і дитячих сліз, болючою раною запеклася на серці, кожного, хто знав ЄВГЕНІЯ, його загибель. Він мав жити й дарувати любов своїм батькам, підтримувати їх старість, носити на руках дружину, бути провідником у житті для єдиного сина, натомість поклав життя за Україну, чим заслужив собі Вічне Безсмертя та нетлінну пам’ять багатьох поколінь українців.
« Жаль, біль і ненависть сповнює наші серця… Гине цвіт нації, її майбутнє, ця жертва також в ім’я прийдешнього, наших дітей, щоб вони отримали можливість зростати у незалежній державі, бути українцями. Вічна слава Героям, які віддали своє життя за свободу і незалежність України. Низький уклін рідним і близьким, розділяємо з вами гіркоту втрати, не забудемо подвиг Героя!», зазначила голова Студениківської громади Марія Лях.
Про траурну церемонію повідомимо додатково.
